Еверест - найвища гора Землі над рівнем моря. Її сучасна офіційна висота становить 8848,86 метра. Вершина розташована в Гімалаях, на кордоні Непалу та Китаю, а сама гора входить до гірського масиву Махалангур-Гімал.

Для мільйонів людей Еверест став символом гір, великих подорожей та альпінізму. Але історія цієї вершини значно цікавіша за просте визначення "найвища гора світу".

До вершини намагалися дістатися задовго до успіху 1953 року. Тут була загадка Джорджа Меллорі та Ендрю Ірвіна, багаторічні дослідження, небезпечні експедиції, боротьба з висотою та погодою. Сьогодні Еверест залишається однією з найбільш відомих і складних вершин світу, хоча сучасні технології, метеорологія та організація експедицій кардинально змінили альпінізм.

У цій статті розберемо історію Евереста, його назви, перші експедиції, загадку Меллорі, перше підтверджене сходження, сучасні маршрути, базові табори, роль шерпів, правила та особливості сходжень сьогодні.

Зміст

  1. Еверест - найвища гора світу

  2. Як називається Еверест

  3. Як Еверест визначили як найвищу гору

  4. Перші експедиції на Еверест

  5. Джордж Меллорі та загадка 1924 року

  6. Перше підтверджене сходження у 1953 році

  7. Еверест після 1953 року

  8. Два основні маршрути на вершину

  9. Everest Base Camp

  10. Висотні табори Евереста

  11. Акліматизація та "зона смерті"

  12. Чому Еверест небезпечний

  13. Коли відбуваються сходження

  14. Скільки коштує permit на Еверест

  15. Шерпи та сучасний альпінізм

  16. Еверест сьогодні

  17. Найвідоміші трагедії Евереста

  18. Еверест для трекера і Еверест для альпініста

  19. Цікаві факти про Еверест

  20. Еверест як символ

  21. Кулон Everest від Travel Jewelry

  22. Схожі статті

Еверест - найвища гора світу

Еверест розташований у центральній частині Гімалаїв, у гірському районі Махалангур-Гімал. Через вершину проходить державний кордон між Непалом і Китаєм.

Сучасна офіційна висота гори - 8848,86 м над рівнем моря. Саме це значення було спільно оголошене Непалом і Китаєм у 2020 році.

Вершина Евереста оточена іншими гігантами Гімалаїв. Поруч розташовані Лхоцзе, четверта за висотою гора світу, а також Нупцзе, Чангзе та інші вершини.

З непальського боку Еверест знаходиться на території Національного парку Сагарматха, створеного у 1976 році. Парк охоплює значну частину регіону Кхумбу, де живуть шерпи і проходять популярні трекінгові та альпіністські маршрути.

Як називається Еверест?

У гори є кілька назв, і кожна пов'язана з історією регіону.

Mount Everest

Назву Mount Everest гора отримала у XIX столітті.

До цього в британських географічних матеріалах вона фігурувала як Peak XV, або Пік XV.

Назву Everest запропонували на честь Джорджа Евереста, британського геодезиста та колишнього генерального геодезиста Індії. Він брав участь у Великій тригонометричній зйомці Індії, яка тривала десятиліттями і мала на меті створення точних карт субконтиненту.

У 1865 році Peak XV офіційно отримав назву Mount Everest.

Сагарматха

У Непалі гора відома як Сагарматха.

Ця назва використовується непальською мовою та особливо добре відома завдяки Національному парку Сагарматха.

Джомолунгма

З тибетського боку використовується назва Qomolangma, яку також передають як Джомолунгма або Чомолунгма.

Тому в різних джерелах можна зустріти одразу три назви:

Mount Everest - Сагарматха - Джомолунгма.

Це не різні гори, а різні історичні та культурні назви однієї вершини.

Як Еверест визначили як найвищу гору?

Для людей, які жили в Гімалаях, Еверест був відомою горою задовго до появи європейських експедицій.

Але для західної науки питання про те, яка саме гора є найвищою на Землі, стало можливим вирішити завдяки геодезичним вимірюванням.

Важливу роль відіграла Велика тригонометрична зйомка Індії, яка розпочалася на початку XIX століття.

Під час геодезичних робіт британські дослідники поступово визначали висоту гімалайських вершин. Peak XV спочатку не вважали очевидним кандидатом на роль найвищої гори, але подальші розрахунки показали, що її висота перевищує висоту інших відомих вершин.

Так Еверест поступово став відомий у західному світі як найвища гора планети.

Перші експедиції на Еверест

Сходження на Еверест довгий час було практично неможливим.

Однією з головних проблем був доступ до гори. У першій половині XX століття Непал був закритий для іноземних експедицій, тому перші британські експедиції працювали з тибетського боку.

Експедиція 1921 року

Перша британська експедиція 1921 року була насамперед розвідувальною.

Її завданням було не просто дістатися вершини, а зрозуміти, чи існує взагалі реальний маршрут до вершини Евереста.

У складі експедиції був Джордж Лі Меллорі, який уже тоді був одним із найвідоміших британських альпіністів.

Команда досліджувала північний бік гори, шукала можливі маршрути та збирала інформацію, яка стала основою для наступних експедицій.

Експедиція 1922 року

У 1922 році британці повернулися до Евереста вже з конкретною метою спробувати досягти вершини.

Експедиція піднялася значно вище, ніж попередня, і стала першою серйозною спробою сходження на Еверест.

Але вершина залишилася недосяжною.

Попри це, експедиція 1922 року дала альпіністам величезний обсяг інформації про висоту, маршрут, погоду та поведінку організму на великій висоті.

Наступною великою спробою стала експедиція 1924 року.

І саме вона принесла Евересту одну з найбільших загадок в історії альпінізму.

Джордж Меллорі та загадка 1924 року

Джордж Лі Меллорі був одним із найвідоміших британських альпіністів свого часу.

Він брав участь у першій експедиції на Еверест 1921 року, повернувся у 1922 році і втретє вирушив до гори у 1924-му.

Разом із ним у фінальній спробі 1924 року був молодий альпініст і інженер Ендрю Ірвін.

8 червня 1924 року Меллорі та Ірвіна бачили високо на північному схилі. Вони рухалися у напрямку вершини.

Після цього їх більше ніхто живими не бачив.

Досі немає остаточної відповіді на одне з найвідоміших питань в історії альпінізму:

Чи досягли Меллорі та Ірвін вершини Евереста у 1924 році?

Це принципово важливий момент. Історики та альпіністи можуть реконструювати події, аналізувати маршрут, спорядження та погодні умови, але достовірного доказу сходження на вершину немає.

У 1999 році американський альпініст Конрад Анкер у складі Mallory & Irvine Research Expedition знайшов тіло Джорджа Меллорі на висоті близько 8200 метрів.

Знахідка дозволила дізнатися більше про останню експедицію Меллорі, але не дала остаточної відповіді на головну загадку.

Тіло Ендрю Ірвіна досі не знайдено.

Саме тому сьогодні правильно говорити не про "перше сходження Меллорі", а про невстановлену можливість того, що Меллорі та Ірвін могли досягти вершини.

1953 рік - перше підтверджене сходження

Після невдалих експедицій 1920-х років дослідження Евереста продовжувалися.

У 1953 році британська експедиція під керівництвом Джона Ханта здійснила нову спробу з південного боку гори.

Серед учасників були новозеландець Едмунд Гілларі та шерпа Тенцінг Норгей.

26 травня перша штурмова пара, Том Бурділлон і Чарльз Еванс, досягла Південної вершини, але через проблеми зі спорядженням та часом була змушена повернути назад.

Наступну спробу доручили Гілларі та Тенцінгу.

28 травня вони разом із командою підтримки облаштували останній табір на висоті близько 8500 метрів.

Вранці 29 травня 1953 року Гілларі та Тенцінг вирушили до вершини.

Після багатогодинного сходження вони досягли найвищої точки Землі.

Це стало першим підтвердженим успішним сходженням на Еверест.

Однією з найвідоміших фотографій в історії альпінізму стала фотографія Тенцінга Норгея на вершині. Її зробив Едмунд Гілларі.

Цей факт іноді забувають, коли історію Евереста скорочують до фрази "Гілларі піднявся на Еверест".

Насправді це була командна робота великої експедиції, а останній етап здійснили Едмунд Гілларі та Тенцінг Норгей разом.

Еверест після 1953 року

Після першого підтвердженого сходження історія Евереста не завершилася.

Навпаки, почався новий етап альпінізму.

У 1960 році китайська експедиція заявила про перше сходження з північного боку.

У 1975 році на вершину вперше піднялася жінка - японська альпіністка Дзюнко Табей.

У 1978 році Райнхольд Месснер і Петер Габелер здійснили перше підтверджене сходження на Еверест без використання додаткового кисню.

У 1980 році Месснер здійснив перше успішне одиночне сходження на Еверест, також без додаткового кисню.

Ці події поступово показували, наскільки різними можуть бути способи сходження на одну й ту саму вершину.

Два основні маршрути на Еверест

На сьогодні відомо багато різних маршрутів на Еверест, але переважна більшість сходжень проходить двома основними шляхами:

  • через Непал, Південно-Східним хребтом;

  • через Китай, Північно-Східним хребтом.

Південний маршрут через Непал

Це маршрут, яким у 1953 році піднялися Гілларі та Тенцінг.

Типова схема:

Лукла → Намче-Базар → Дінгбоче → Лобуче → Everest Base Camp → Khumbu Icefall → Camp II → Camp III → South Col → вершина.

Найвідоміша складна ділянка цього маршруту - Khumbu Icefall, величезний рухомий льодовий масив із тріщинами, льодовими вежами та нестабільними ділянками.

Саме через постійний рух льоду маршрут тут щороку потребує повторної підготовки.

Північний маршрут через Тибет

З китайського боку маршрут проходить через Північне сідло, а далі прямує Північно-Східним хребтом.

Його характерні особливості відрізняються від південного маршруту. Тут немає аналога Khumbu Icefall у такому масштабі, але є складні висотні ділянки, відкриті гребені та технічні перешкоди на великій висоті.

Загалом два маршрути мають різний характер небезпек. National Geographic зазначає, що південний маршрут вимагає проходження небезпечного Khumbu Icefall, тоді як на північному маршруті значна частина складності припадає на довгі висотні ділянки перед вершиною.

Everest Base Camp - що це таке?

Everest Base Camp - базовий табір експедицій, з якого починається безпосередня підготовка до сходження на вершину.

Насправді існує два основних базових табори:

  • південний, у Непалі;

  • північний, у Тибеті.

Південний базовий табір розташований на льодовику Кхумбу. Північний - у районі льодовика Ронгбук.

Базовий табір - це не просто місце для ночівлі. У сезон він перетворюється на тимчасове поселення, де альпіністи живуть, харчуються, відпочивають, проходять акліматизацію, готують спорядження та очікують відповідного погодного вікна.

Водночас важливо розрізняти трек до Everest Base Camp і експедицію на вершину Евереста.

Трекер може пройти до базового табору без спроби піднятися на вершину. Для цього не потрібні ті самі технічні навички та експедиційне спорядження, що для сходження на 8848,86 м.

Ми детально розповідали про маршрут до базового табору Евереста в окремій статті:

[Трек до базового табору Евереста]

Висотні табори Евереста

Після базового табору альпіністи не вирушають одразу до вершини.

Підйом відбувається поступово.

На південному маршруті система таборів включає:

  • Base Camp;

  • Camp I;

  • Camp II;

  • Camp III;

  • South Col;

  • вершину.

Їхня кількість і фактичне розташування можуть змінюватися залежно від сезону, маршруту та роботи експедицій.

Головна причина такої системи - акліматизація.

Організму потрібен час, щоб пристосуватися до зниження доступності кисню з висотою. Тому експедиція включає не лише підйоми, а й повернення на нижчі висоти для відновлення.

Фінальна спроба вершини відбувається після серії таких висотних ротацій і за сприятливої погоди.

Акліматизація та "зона смерті"

Вище приблизно 8000 метрів альпіністи перебувають у так званій Death Zone, або "зоні смерті".

Це не офіційна географічна межа, а поширений у альпінізмі термін для висот, де організм уже не може довго підтримувати нормальне функціонування.

Саме тому перебування на таких висотах намагаються максимально скорочувати.

На Евересті проблемою стає не лише фізична втома. На великій висоті погіршуються координація, здатність приймати рішення та фізична працездатність.

Тому навіть відносно простий технічний рух на висоті понад 8000 метрів може стати серйозним випробуванням.

Чому Еверест небезпечний?

Еверест не є найтехнічнішою горою світу. Є вершини з набагато складнішими маршрутами.

Але висота Евереста створює унікальне поєднання небезпек.

Висота

8848,86 метра означає надзвичайно низьку доступність кисню.

Погода

Сильний вітер, низькі температури та швидка зміна погодних умов можуть перетворити відносно безпечний маршрут на смертельно небезпечний.

Khumbu Icefall

Льодопад постійно рухається. Тріщини та льодові вежі можуть змінюватися протягом сезону.

Лавини та каменепади

На горі існує ризик падіння льоду, снігу та каміння.

Виснаження

Навіть добре підготовлена людина на великій висоті рухається набагато повільніше.

Помилки

На висоті понад 8000 метрів ціна навіть невеликої помилки може бути надзвичайно високою.

Royal Geographical Society окремо зазначає ризики сильних штормів, поганої видимості, падінь і лавин на Евересті.

Коли відбуваються сходження на Еверест?

Основний сезон сходжень через Непал припадає на весну.

Загалом Непал виділяє чотири альпіністські сезони:

  • весна - березень-травень;

  • літо - червень-серпень;

  • осінь - вересень-листопад;

  • зима - грудень-лютий.

Однак для Евереста найважливішим залишається весняний сезон.

Причина - поєднання погодних умов і коротких періодів, коли вітер та інші фактори дозволяють здійснювати штурм вершини.

Альпіністи можуть тижнями чекати на сприятливе погодне вікно.

Саме тому експедиція на Еверест займає значно більше часу, ніж безпосередньо фінальне сходження на вершину.

Скільки коштує permit на Еверест?

Вартість дозволу на сходження змінюється, тому цей показник варто перевіряти перед плануванням експедиції.

За актуальними правилами Департаменту туризму Непалу, чинними з 1 вересня 2025 року, для іноземного альпініста royalty на Еверест за стандартним маршрутом становить:

  • 15 000 доларів США навесні;

  • 7500 доларів восени;

  • 3750 доларів у зимовий та літній сезони.

Для інших маршрутів на Евересті встановлені окремі ставки.

Це важливий момент: permit не дорівнює повній вартості експедиції.

Окрім державного збору, експедиція потребує витрат на:

  • переліт і транспорт;

  • проживання;

  • харчування;

  • гідів;

  • шерпів та інших високогірних працівників;

  • спорядження;

  • кисень;

  • страхування;

  • логістику;

  • зв'язок;

  • підготовку та забезпечення висотних таборів.

Також для експедицій передбачений окремий депозит на управління сміттям. Для Евереста він становить 4000 доларів США за експедиційну команду відповідно до актуальних правил Непалу.

Тому називати одну цифру як "ціну сходження на Еверест" некоректно. Реальна вартість залежить від формату експедиції та рівня сервісу.

Шерпи та Еверест

Історію Евереста неможливо розповісти без шерпів.

Шерпи - етнічна група, історично пов'язана з гірськими районами Непалу та Тибету. Багато шерпів стали професійними високогірними працівниками та альпіністами.

Їхня роль на Евересті значно ширша, ніж просто перенесення вантажів.

Високогірні працівники допомагають:

  • прокладати маршрут;

  • встановлювати мотузки;

  • встановлювати та обслуговувати табори;

  • переносити спорядження та запаси;

  • забезпечувати логістику;

  • супроводжувати альпіністів під час сходження.

Тенцінг Норгей став найвідомішим шерпою в історії після першого підтвердженого сходження на Еверест разом з Едмундом Гілларі.

Але його історія - лише одна частина набагато більшої історії участі шерпів у гімалайському альпінізмі. National Geographic називає шерпів невід'ємною частиною історії Евереста та описує їхню ключову роль у забезпеченні сучасних експедицій.

Еверест сьогодні

Сучасний Еверест дуже відрізняється від гори, яку побачили перші британські експедиції.

Сьогодні альпіністи мають:

  • точні метеорологічні прогнози;

  • супутниковий зв'язок;

  • сучасне спорядження;

  • спеціалізовані висотні костюми;

  • сучасні системи навігації;

  • кисневі системи;

  • фіксовані мотузки;

  • значно кращу медичну та логістичну підтримку.

З іншого боку, Еверест став значно більш доступним для комерційних експедицій.

З 1990-х років кількість комерційних сходжень значно зросла. Сьогодні на горі щороку працюють численні міжнародні експедиції, які використовують спільну інфраструктуру маршрутів.

Це породило нові проблеми:

  • черги на маршруті;

  • навантаження на інфраструктуру;

  • велика кількість сміття;

  • залежність від високогірних працівників;

  • питання безпеки комерційного альпінізму.

Непал у відповідь поступово змінює правила роботи в районі Евереста та приділяє більше уваги безпеці, контролю туристичних потоків та екології.

Найвідоміші трагедії Евереста

Історія Евереста складається не лише з успішних сходжень.

Ще під час ранніх експедицій гора забрала життя альпіністів та шерпів.

Однією з найбільш відомих трагедій стала загибель Меллорі та Ірвіна у 1924 році.

У 1996 році серія смертей під час комерційних експедицій привернула величезну увагу до проблеми безпеки на Евересті.

У 2014 році лавина в Khumbu Icefall забрала життя 16 непальських високогірних працівників. Ця трагедія стала однією з найважчих в історії гори та суттєво вплинула на дискусію про умови роботи шерпів.

У 2015 році землетрус у Непалі спричинив лавину на Евересті, яка накрила базовий табір.

Ці події нагадують про головне: сучасне спорядження та технології значно підвищили безпеку, але не зробили Еверест безпечним.

Еверест для трекера і Еверест для альпініста

Це одна з найважливіших речей, яку варто розуміти, якщо ви цікавитеся Еверестом.

Трек до Everest Base Camp і сходження на вершину Евереста - це принципово різні подорожі.

Everest Base Camp Trek

Це багатоденний високогірний трек через долину Кхумбу.

Маршрут проходить через шерпські поселення, монастирі та гірські долини. Попри значну висоту, для треку не потрібні альпіністські навички, необхідні для сходження на вершину.

Сходження на Еверест

Це повноцінна високогірна альпіністська експедиція.

Потрібні:

  • серйозна фізична підготовка;

  • досвід роботи на висоті;

  • технічні альпіністські навички;

  • акліматизація;

  • спеціальне спорядження;

  • експедиційна логістика;

  • дозвіл на сходження.

Тому людина, яка дійшла до Everest Base Camp, не "майже піднялася на Еверест". Вона здійснила окрему складну високогірну подорож, але вершина вимагає зовсім іншого рівня підготовки.

Цікаві факти про Еверест

1. У Евереста кілька назв

Mount Everest, Сагарматха та Джомолунгма - назви однієї вершини, що походять із різних мовних та культурних традицій.

2. До 1865 року гора була Peak XV

Саме так її позначали британські геодезисти під час досліджень Гімалаїв.

3. Меллорі загинув за 29 років до першого підтвердженого сходження

Його експедиція 1924 року залишається однією з найбільших загадок в історії альпінізму.

4. Тіло Меллорі знайшли лише через 75 років

У 1999 році його знайшла експедиція під керівництвом Конрада Анкера.

5. Перша фотографія людини на вершині Евереста - це фотографія Тенцінга

Її зробив Едмунд Гілларі 29 травня 1953 року.

6. Еверест має два основні маршрути сходження

Південний через Непал і північний через Тибет. Існує значно більше маршрутів, але саме ці два використовуються для переважної більшості сходжень.

7. На Евересті є постійно рухомі льодові ділянки

Особливо відомий Khumbu Icefall на південному маршруті.

8. Базовий табір - це фактично тимчасове високогірне поселення

У сезон там живуть сотні людей, які забезпечують роботу експедицій.

9. Офіційна висота Евереста сьогодні - 8848,86 м

Це результат спільного вимірювання Непалу та Китаю, оприлюдненого у 2020 році.

10. Еверест не є найтехнічнішою горою світу

Його унікальна складність значною мірою пов'язана з поєднанням величезної висоти, суворої погоди, тривалості експедиції та об'єктивних небезпек високогір'я.

Еверест як символ

Для альпініста Еверест - це конкретна гора, маршрут, висота, погода, акліматизація та багатотижнева експедиція.

Для мандрівника Еверест може бути символом Гімалаїв.

А для людини, яка просто любить гори, це один із найвпізнаваніших образів у світі.

Еверест нагадує про великі подорожі, довгий шлях до мети та моменти, коли людина опиняється серед гір, які значно перевищують звичний масштаб її життя.

Саме тому образ Евереста давно вийшов за межі альпінізму.

Кулон Everest від Travel Jewelry

Еверест став одним із символів нашої колекції гір.

Ми створили кулон Everest зі срібла 925 у формі стилізованого силуету найвищої гори світу.

Це прикраса для тих, для кого гори - не просто місце на карті.

На кулоні зображений силует Евереста, а на зворотному боці нанесено напис Everest та висоту 8848 м.

Кулон має діаметр 22 мм та вагу близько 3,2 г. Поверхня прикраси виконана з ювелірним чорнінням, яке підкреслює рельєф і деталі дизайну.

Це може бути пам'яттю про подорож до Гімалаїв, подарунком для альпініста або просто символом любові до гір.

Дивитися кулон Everest →

Схожі статті

Якщо вам цікава історія Евереста та високогірний альпінізм, радимо також прочитати:

Висновок

Еверест став найвідомішою горою світу не лише завдяки своїй висоті.

Його історія складається з десятиліть досліджень, невдалих експедицій, загадки Меллорі та Ірвіна, історичного сходження Гілларі й Тенцінга, досягнень шерпів та тисяч сучасних альпіністів.

Сьогодні технології дозволяють набагато краще прогнозувати погоду, організовувати експедиції та підвищувати безпеку. Але висота 8848,86 метра залишається тією ж, а Еверест не перестає бути складним і небезпечним місцем.

Для одних він залишається метою альпіністської експедиції.

Для інших - мрією про Гімалаї.

А для когось достатньо маленького символу, який нагадує про любов до гір.

Саме таким символом може стати Еверест.

 

Меллорі та Ірвайн: загадка першого сходження на Еверест і камера, яка може змінити історію

Межа можливого: як Райнгольд Месснер здійснив соло-сходження на Еверест без кисню

Едельвейс: легендарна квітка гір, яку неможливо забути

Альпіністський карабін: історія одного з найважливіших винаходів у горах

Трек до базового табору Евереста - одна з найвеличніших подорожей у житті

Ама-Даблам - найкрасивіша гора Гімалаїв

Подарунок для альпініста: 15 найкращих ідей для тих, хто закоханий у гори