У 1924 році Джордж Меллорі та Ендрю «Сенді» Ірвайн вирушили до вершини Евересту. Їх бачили високо на північно-східному гребені - вони рухалися вгору, до вершини. Після цього гора сховалася за хмарами, а двоє альпіністів більше ніколи не повернулися.

Через 29 років Едмунд Гілларі та Тенцінг Норгей здійснили перше підтверджене сходження на Еверест.

Але що, якщо Меллорі та Ірвайн були там раніше?

Це питання вже понад сто років залишається однією з найбільших загадок в історії альпінізму. У 1999 році на Евересті знайшли тіло Джорджа Меллорі. У 2024 році експедиція National Geographic виявила черевик та людські останки, які, за наявними ознаками, належать Сенді Ірвайну.

Але найважливішої знахідки досі немає.

Камери Kodak, яку Ірвайн, імовірно, ніс із собою.

Якщо її коли-небудь знайдуть і плівка збережеться, фотографії потенційно можуть назавжди змінити наше уявлення про перше сходження на найвищу гору світу.

Еверест у 1924 році

На початку 1920-х років Еверест залишався фактично невідомою територією для європейського альпінізму.

Перша британська розвідувальна експедиція вирушила до гори у 1921 році. У 1922-му відбулася друга експедиція, під час якої британські альпіністи вже здійснили серйозну спробу досягти вершини. Тоді Джордж Фінч і Джеффрі Брюс піднялися до приблизно 8321 м із використанням додаткового кисню - це був надзвичайно високий результат для того часу. Експедиція завершилася трагедією: лавина на Північному сідлі забрала життя семи шерпів.

У 1924 році британці повернулися.

Серед учасників був Джордж Меллорі - альпініст, який уже брав участь у попередніх експедиціях.

І цього разу в нього з'явився новий партнер.

Джордж Меллорі та Сенді Ірвайн

Джордж Меллорі

Джордж Меллорі був одним із найвідоміших британських альпіністів свого покоління.

Він брав участь у британських експедиціях 1921 та 1922 років і вже добре знав північний схил Евересту.

Для Меллорі ця експедиція 1924 року була третьою спробою дістатися вершини.

Його ставлення до Евересту було надзвичайно серйозним. У листі до дружини він писав, що за такого плану майже не уявляє, як може повернутися, не досягнувши вершини.

Сенді Ірвайн

Ендрю Комін Ірвайн, якого всі називали Сенді, був зовсім іншим за досвідом.

У 1924 році йому було лише 22 роки, і він був наймолодшим учасником експедиції.

Ірвайн навчався в Оксфорді, займався академічним веслуванням і був надзвичайно фізично сильним. Але його головною перевагою для експедиції були не тільки сила та витривалість.

Він добре розбирався в механіці.

Особливо це стосувалося кисневого обладнання, яке експедиція використовувала під час сходжень. Ірвайн працював над його вдосконаленням, намагаючись зробити систему легшою та надійнішою. Саме ці практичні навички стали однією з причин, чому Меллорі обрав його своїм партнером для фінальної спроби.

8 червня 1924 року

8 червня Меллорі та Ірвайн вирушили до вершини.

Вони використовували додатковий кисень і піднімалися північно-східним гребенем Евересту.

Погода на початку дня була сприятливою.

Пізніше того дня член експедиції Ноел Одделл перебував нижче на маршруті. Він дивився в бік вершини крізь хмари.

О 12:50 хмари на короткий час розійшлися.

Одделл побачив дві маленькі фігури на гребені. За його описом, вони рухалися вгору поблизу одного з великих скельних уступів маршруту.

Це був останній момент, коли Меллорі та Ірвайна бачили живими.

Після цього хмари знову закрили гору.

І більше їх ніхто не побачив.

Де саме Одделл побачив Меллорі та Ірвайна?

Це одна з деталей, навколо яких досі точаться суперечки.

У ранніх описах Одделла фігурують скельні уступи північно-східного гребеня, а згодом точне місце його спостереження інтерпретували по-різному.

Особливо важливим є Second Step - Друга сходинка, один із найскладніших скельних бар'єрів на північно-східному гребені.

Якщо Меллорі та Ірвайн справді перебували біля Другої сходинки в момент останнього спостереження, вони вже знаходилися дуже високо.

Але тут потрібно бути обережним: немає достовірного доказу, що Одделл саме Другу сходинку бачив. Сучасні реконструкції та історичні інтерпретації цього моменту відрізняються.

Чи могли Меллорі та Ірвайн досягти вершини?

Саме тут починається головна загадка.

Ми знаємо, що вони рухалися вгору.

Ми знаємо, що вони перебували на дуже великій висоті.

Але ми не знаємо, що сталося після того, як хмари приховали їх від Одделла.

Є два принципові варіанти.

Вони загинули під час підйому

Можливо, Меллорі та Ірвайн не змогли подолати складні верхні ділянки маршруту.

Вони могли загинути під час падіння або через поєднання виснаження, висоти, холоду та інших факторів.

Вони досягли вершини, але загинули під час спуску

Цей варіант і зробив історію настільки захопливою.

Якщо вони дісталися вершини, то могли стати першими людьми, які стояли на Евересті - майже за три десятиліття до Гілларі та Норгея.

Але жодного прямого доказу цього немає.

Саме тому історики та альпіністи досі сперечаються про події того дня.

Найважливіша деталь - камера

І ось тут історія Меллорі та Ірвайна перетворюється на справжній детектив.

Ірвайн, імовірно, ніс із собою невелику складну камеру Vest Pocket Kodak.

Це була компактна камера, яку можна було взяти із собою в експедицію.

І якщо вона залишилася десь на Евересті, всередині потенційно могла перебувати плівка.

А на ній - фотографії.

Саме ця камера стала одним із найважливіших об'єктів пошуків.

Причина очевидна.

Фотографія з вершини могла б стати доказом.

Якщо на плівці вдалося б ідентифікувати фотографію, зроблену на вершині Евересту 8 червня 1924 року, це змінило б історію першого сходження на гору.

Чому саме Ірвайн міг нести камеру?

Є непрямі підстави вважати, що камера була саме в Ірвайна.

Він був більш досвідченим фотографом, ніж зазвичай припускають, а камера після зникнення альпіністів так і не була знайдена.

Коли у 1999 році знайшли тіло Меллорі, камери при ньому не було.

Це стало одним із аргументів на користь версії, що саме Ірвайн ніс її під час фінального виходу.

Але це все одно не доведено на 100%.

Ми не маємо документа чи свідчення, яке б остаточно підтвердило, що камера була саме в Ірвайна в момент фінальної спроби.

Що сталося з Меллорі?

Після зникнення альпіністів пошуки тривали, але гора не віддала їх одразу.

Протягом десятиліть ніхто точно не знав, де знаходяться останки Меллорі та Ірвайна.

У 1933 році на північно-східному гребені знайшли льодоруб, який пізніше пов'язали з Ірвайном.

Але самих альпіністів не знаходили.

Так тривало до 1999 року.

1999 рік: Меллорі знайдений

У 1999 році на Еверест вирушила спеціальна експедиція, метою якої було знайти останки Меллорі та Ірвайна.

Дослідники виявили тіло на висоті близько 8150 м.

Спочатку вони навіть припустили, що знайшли Ірвайна.

Але особисті речі та документи дозволили встановити:

це був Джордж Меллорі.

Знахідка стала сенсацією.

Після 75 років один із найвідоміших альпіністів в історії був знайдений на горі.

Але головна загадка залишилася.

Що знайшли на тілі Меллорі?

Дослідження останків дали дослідникам нові підказки.

Серед особистих речей Меллорі не було фотографії його дружини.

Це особливо цікаво, тому що Меллорі говорив, що якщо дістанеться вершини, то залишить фотографію дружини на Евересті.

Її не знайшли серед речей на тілі.

Це не є доказом того, що він був на вершині - фотографія могла бути втрачена іншим способом.

Але для дослідників це залишається ще однією цікавою деталлю загадки.

А де Ірвайн?

Після знахідки Меллорі пошуки Ірвайна стали ще більш важливими.

Дослідники знали приблизні райони, де він міг загинути, а знайдений у 1933 році льодоруб давав додаткові орієнтири.

Протягом десятиліть з'являлися повідомлення про можливі тіла або сліди на північному схилі Евересту.

Але жодна з версій не давала остаточного результату.

До 2024 року.

2024 рік: знахідка, на яку чекали сто років

У вересні 2024 року команда National Geographic під керівництвом альпініста та фотографа Джиммі Чіна працювала на тибетському боці Евересту.

На льодовику Центральний Ронгбук вони помітили старий альпіністський черевик, що виступав із льоду.

Усередині знайшли частину стопи та носок.

На носку було нашито ім'я:

A.C. IRVINE.

Це стало надзвичайно сильним доказом того, що були знайдені останки Сенді Ірвайна.

Через сто років після зникнення Ірвайна його доля нарешті отримала матеріальний слід.

Але була одна проблема.

Камери поруч не було.

Ми знайшли Ірвайна, але не знайшли камеру

Це, мабуть, найіронічніша частина всієї історії.

Протягом десятиліть дослідники шукали Ірвайна, тому що саме він, імовірно, міг нести камеру.

У 1999 році знайшли Меллорі.

У 2024 році з'явився дуже сильний доказ того, що знайдено Ірвайна.

Але предмет, який потенційно може відповісти на головне питання, досі відсутній.

Камера не знайдена.

Що могло бути на плівці?

Це, мабуть, найцікавіше питання всієї історії.

Якщо камера дійсно залишилася на Евересті, вона могла містити плівку, на якій були фотографії з експедиції.

Але чи могла плівка пережити сто років?

Теоретично це питання не таке просте, як здається.

Плівка могла зазнати впливу:

  • надзвичайно низьких температур;
  • вологи;
  • льоду;
  • часу;
  • механічних пошкоджень;
  • хімічного старіння.

Проте саме тому вчені та фахівці з фотоматеріалів свого часу розглядали можливість того, що навіть дуже стара плівка може зберегти інформацію, яку можна буде отримати за допомогою спеціальних методів.

Яку фотографію всі хочуть знайти?

Уявімо, що камера завтра знайдена.

У ній є плівка.

Її вдається проявити.

І серед фотографій є кадр, на якому Меллорі або Ірвайн стоїть на вершині Евересту.

Це була б одна з найвизначніших фотографій в історії альпінізму.

Вона потенційно довела б, що люди досягли вершини в 1924 році.

За 29 років до Гілларі та Норгея.

Але навіть тоді дослідникам потрібно було б уважно встановити:

  • хто зробив фотографію;
  • коли;
  • де саме вона була зроблена;
  • чи справді це вершина;
  • чи відповідає вона маршруту та умовам експедиції.

Тому камера може дати відповідь, але навіть вона вимагатиме серйозного аналізу.

Що говорить на користь версії про сходження?

У прихильників цієї версії є кілька аргументів.

Меллорі був дуже досвідченим альпіністом.

Ірвайн був фізично сильним і добре розбирався в кисневому обладнанні.

Вони використовували додатковий кисень.

Одделл бачив їх високо на гребені, коли вони рухалися вгору.

І, що найважливіше, ми просто не знаємо, що сталося після цього моменту.

Теоретично вони могли продовжити рух до вершини.

Але слово «теоретично» тут є ключовим.

Що говорить проти?

Є й дуже серйозні аргументи проти.

Верхня частина маршруту була надзвичайно складною.

У 1924 році альпіністи працювали з набагато примітивнішим спорядженням, ніж сучасні експедиції.

Кисневі системи були важкими та ненадійними.

Час доби ставав критичним.

А після досягнення вершини потрібно було ще повернутися живими.

І головне:

жодного прямого доказу перебування Меллорі або Ірвайна на вершині досі немає.

Немає фотографії.

Немає свідка.

Немає запису.

Немає знайденого спорядження, яке однозначно підтверджувало б їхнє перебування на вершині.

Тому сучасна історія альпінізму вважає сходження Гілларі та Тенцінга у 1953 році першим підтвердженим сходженням на Еверест.

Чому ця історія досі не відпускає альпіністів?

Тому що це не просто історія про двох людей, які загинули в горах.

Це історія про момент, який ніхто не зміг побачити до кінця.

Ми знаємо, де Меллорі та Ірвайн почали свій останній вихід.

Ми знаємо приблизно, де їх бачили востаннє.

Ми знаємо, що вони не повернулися.

Ми знайшли Меллорі.

Через сто років знайшли дуже сильний доказ місця загибелі Ірвайна.

Але кілька десятків метрів маршруту, які можуть відділяти відому нам історію від невідомої, досі приховані горою.

І десь там, можливо, все ще лежить маленька складна камера Kodak.

Меллорі та Ірвайн: що ми знаємо сьогодні?

Станом на 2026 рік можна впевнено сказати:

  • Джордж Меллорі та Ендрю «Сенді» Ірвайн вирушили до вершини Евересту 8 червня 1924 року.
  • Ноел Одделл востаннє бачив їх живими високо на північно-східному гребені.
  • Вони загинули на Евересті, але точні обставини їхньої смерті не встановлені.
  • Тіло Меллорі знайшли у 1999 році.
  • У 2024 році знайшли черевик, носок та людські останки, які, за наявними доказами, належать Сенді Ірвайну.
  • Камеру Kodak, яку Ірвайн, імовірно, ніс із собою, досі не знайдено.
  • Немає підтвердження, що Меллорі та Ірвайн досягли вершини.
  • Едмунд Гілларі та Тенцінг Норгей залишаються першими альпіністами з підтвердженим сходженням на Еверест - 29 травня 1953 року.

Камера, яка може змінити історію

Можливо, найбільша загадка Евересту вже майже розгадана.

А можливо, ні.

Ми знаємо набагато більше, ніж знали ще кілька десятиліть тому. Знайдено тіло Меллорі. З'явився надзвичайно важливий доказ щодо Ірвайна. Дослідники реконструювали маршрут, вивчили спорядження та проаналізували свідчення очевидців.

Але головного доказу все ще немає.

Камера.

Якщо її знайдуть, а плівка пережила століття на Евересті, кілька маленьких фотографій можуть змінити одну з найвідоміших сторінок історії альпінізму.

Саме тому історія Меллорі та Ірвайна залишається живою через сто років після того червневого дня 1924 року.

І, можливо, десь на схилі Евересту досі лежить відповідь на питання, яке альпіністи ставлять уже більше століття: хто насправді був першим на вершині Евересту?

 

Межа можливого: як Райнгольд Месснер здійснив соло-сходження на Еверест без кисню

Еверест: історія найвищої гори світу, перші сходження, маршрути та сучасний альпінізм

Ама-Даблам - найкрасивіша гора Гімалаїв

Трек до базового табору Евереста - одна з найвеличніших подорожей у житті

Подарунок для альпініста: 15 найкращих ідей для тих, хто закоханий у гори