Що означає "піднятися на Еверест"?
Зазвичай відповідь здається очевидною. Треба дістатися базового табору, пройти через льодопад Кхумбу, піднятися до висотних таборів, вийти на Південне сідло і звідти здійснити фінальний штурм вершини.
Але у 1990 році австралійський альпініст Тім Макартні-Снейп вирішив поставити запитання інакше.
Якщо висота Евересту вимірюється від рівня моря, то чому сходження має починатися тільки біля підніжжя гори?
Так народилася експедиція Sea to Summit - подорож, яка почалася на березі Бенгальської затоки, пройшла через Індію та Непал і завершилася на найвищій точці Землі.
5 лютого 1990 року Тім вирушив від рівня моря. 11 травня о 9:45 він стояв на вершині Евересту.
Це було перше в історії сходження від рівня моря до вершини Евересту, здійснене людиною власними силами.
Він уже піднявся на Еверест. Але цього було недостатньо
До Sea to Summit Тім Макартні-Снейп уже був одним із найвідоміших австралійських альпіністів.
Він народився 5 січня 1956 року в Іринзі, тодішній Танганьїці. У 1967 році його родина переїхала до Австралії. У Канберрі Тім навчався в Australian National University, де отримав ступінь бакалавра наук з біології.
Саме в університеті альпінізм став важливою частиною його життя. Тім приєднався до університетського альпіністського клубу, займався скелелазінням, лижними походами та поступово перейшов до серйозних гірських експедицій.
Його рання кар'єра була тісно пов'язана з горами. Він працював гідом у Гімалаях, займався організацією експедицій, а згодом очолив власну компанію Wilderness Expeditions, яка організовувала пригодницькі подорожі та експедиції в Австралії, Непалі, Пакистані, Перу, Аргентині та Японії.
У 1978 році Тім взяв участь в експедиції на Дунаґірі в Індійських Гімалаях. Коли керівник експедиції вирішив припинити спробу через погану погоду та проблеми зі здоров'ям учасників, Тім продовжив сходження і досяг вершини. Цей успіх допоміг йому отримати роботу гірського гіда.
Потім були Ама-Даблам, Аннапурна II та інші складні гімалайські маршрути.
А у 1984 році відбулося сходження, яке назавжди увійшло в історію австралійського альпінізму.
Тім Макартні-Снейп і Грег Мортімер стали першими австралійцями, які досягли вершини Евересту. Вони піднялися новим маршрутом через Північну стіну та Great Couloir, у легкому стилі, без додаткового кисню.
Здавалося б, після такого сходження можна було просто сказати: "Я вже піднявся на Еверест".
Але історія пішла зовсім в інший бік.
"Ти насправді не піднявся на Еверест правильно"
Ідея Sea to Summit народилася не як грандіозний план чергової експедиції.
Її початок був майже жартом.
Після сходження 1984 року австралійський режисер і альпініст Майкл Діллон кинув Тіму виклик: якщо Еверест вимірюють від рівня моря, то чому альпіністи починають свою експедицію далеко вище?
Тобто справжній "морський" початок сходження мав би бути саме біля моря.
Ця ідея запала Тіму в голову. Через кілька років вона перетворилася на конкретний план. Австралійський журнал Australian Geographic погодився підтримати експедицію, а сам Тім почав готуватися до нового сходження.
Цікаво, що перед Еверестом 1990 року Тім не просто відпочивав після попередніх експедицій.
У 1986 році він здійснив друге сходження на Гашербрум IV, причому новим маршрутом по північно-західному хребту. А в 1989 році одружився з лікаркою Анн Ворд, з якою познайомився під час роботи в Гімалаях.
Підготовка до Sea to Summit проходила навіть не в горах.
Тім тренувався в Мікатаррі, Західна Австралія - одному з найпласкіших і найспекотніших регіонів країни. Він бігав у спеку та тренувався на місцевих скелях, готуючи організм до майбутнього сходження.
І це добре показує головну особливість майбутньої експедиції.
Вона починалася задовго до того, як Тім побачив Гімалаї.
Від моря до Гімалаїв
5 лютого 1990 року Тім Макартні-Снейп вирушив від узбережжя Бенгальської затоки в Індії.
Старт відбувся біля Ганга-Сагара. Далі на нього чекала довга подорож на північ - через Індію, до кордону з Непалом, а потім через передгір'я Гімалаїв до Евересту.
Це була не звичайна експедиція в гори.
Перші сотні кілометрів проходили рівнинами Індії. Пейзажі, температура, висота, рельєф і спосіб пересування поступово змінювалися.
На маршруті була навіть переправа через Ганг.
У своєму звіті для American Alpine Club Тім описав, як експедиція дісталася Сахібганджа, де Ганг потрібно було перетнути вплав. Довжина запливу становила близько трьох кілометрів.
Потім виникла ще одна проблема: у районі Джогбані експедиції відмовили у перетині кордону, тому довелося змінити маршрут і пройти приблизно на 300 км більше через Кхаркавітту.
Тільки після цього почалася гірська частина подорожі.
Через Бходжпур, Бунг і Луклу Тім поступово наближався до Евересту.
Еверест починається далеко від базового табору
Для звичайної експедиції базовий табір - це початок великого сходження.
Для Тіма базовий табір був лише серединою історії.
До нього він уже тижнями йшов пішки від моря.
Саме тому Sea to Summit була не просто незвичайним способом дістатися Евересту. Вона змінила саме уявлення про масштаб сходження.
У звичайній експедиції основним випробуванням є вертикаль: потрібно подолати величезний перепад висоти за відносно короткий час.
У Тіма додалася горизонтальна складова.
Тисячі кілометрів дороги, зміна клімату, поступове збільшення висоти, довгий період навантаження і лише після цього - найскладніша частина на висоті.
Зараз ми можемо легко подивитися маршрут на карті й побачити лінію від Бенгальської затоки до Евересту.
Але у 1990 році цю лінію потрібно було пройти ногами.
Початковий план був ще складнішим
Тім не збирався просто повторити стандартний маршрут на Еверест.
Його початковий план передбачав сходження через Західний хребет, а потім спуск стандартним маршрутом через Південне сідло. На горі він хотів залишатися сам, без допомоги шерпів та без додаткового кисню.
У квітні Тім піднявся Західним плечем до висоти приблизно 24 500 футів - близько 7470 метрів - і провів там дві ночівлі.
Але погода внесла свої корективи.
Після цього почалися тривалі снігопади, а Західне плече стало лавинонебезпечним. Продовжувати початковий варіант маршруту було занадто ризиковано.
Тому Тім отримав дозвіл перейти на стандартний маршрут через Південне сідло.
Це важливий момент у всій історії.
Sea to Summit не була експедицією, де все відбувалося точно за планом.
Як і майже будь-яка серйозна гірська подорож, вона вимагала здатності змінювати рішення відповідно до реальних умов.
Останні тисячі метрів
7 травня Тім вирушив із базового табору до Camp II.
Наступного дня він продовжив рух до Південного сідла, куди прибув 9 травня.
Погода залишалася нестабільною, тому фінальний вихід із Південного сідла довелося відкласти.
10 травня о 22:00 Тім почав сходження до вершини.
У нього не було додаткового кисню.
Не було шерпа, який би йшов поруч із ним на фінальному маршруті.
Не було партнера по сходженню.
На цій частині маршруту Тім ішов сам.
І тут особливо добре видно, наскільки незвичайним був задум.
До цього моменту він уже кілька місяців ішов від моря.
А тепер мав пройти останні сотні метрів вертикального світу, де організм людини працює в умовах надзвичайно низького атмосферного тиску.
11 травня 1990 року
О 9:45 ранку Тім Макартні-Снейп ступив на вершину Евересту.
Це був його другий вихід на найвищу точку планети.
Але цього разу значення сходження було зовсім іншим.
Він став першою людиною, яка здійснила шлях від рівня моря до вершини Евересту власними силами.
Тім провів на вершині близько двох годин - фотографував, знімав відео та відпочивав.
Потім спустився до Південного сідла.
Там він навіть залишився чекати на випадок, якщо знадобиться допомога новозеландському альпіністу, який осліп від снігу. Після цього Тім продовжив спуск і 12-13 травня повернувся до базового табору разом зі своїм спорядженням.
Три місяці після старту біля моря завершилися на найвищій точці Землі.
Sea to Summit було завершено.
Що насправді означає Sea to Summit?
Якщо подивитися лише на результат, історія звучить просто:
море - Еверест.
Але насправді між цими двома точками було кілька різних світів.
Море.
Індійські рівнини.
Ганг.
Кордон.
Передгір'я Непалу.
Гімалаї.
Льодовики.
Висотні табори.
Південне сідло.
І вершина.
Саме тому Sea to Summit цікава не тільки як альпіністський рекорд.
Тім змінив сам масштаб поняття "сходження".
Він не починав там, де для інших експедицій починається гора.
Він почав там, де закінчується вимірювання її висоти.
І це, мабуть, найкраща метафора всієї історії.
Іноді найцікавіше питання полягає не в тому, чи можна зробити щось складніше, а в тому, чи можна по-іншому визначити, що саме ти робиш.
Чи намагався хтось повторити Sea to Summit?
Так.
Але тут важливо розрізняти різні формати.
У 2020 році, коли Тіма запитали, чому ніхто не повторив його сходження, він відповів просто: "Because it's hard". Він також згадав шведського мандрівника Ґорана Кроппа, який здійснив надзвичайно складну подорож до Евересту на велосипеді зі Швеції.
У 2025 році з'явилися нові спроби повернутися саме до ідеї Sea to Summit.
Бангладешський мандрівник Ікрамул Хасан Шакіл розпочав 25 лютого 2025 року власну експедицію з Кокс-Базара до Евересту. Він планував пройти приблизно 1300 км пішки та називав свою подорож спробою повторити історичний маршрут Тіма.
Але 2025 рік приніс ще одну дуже цікаву історію.
Американо-український інженер Андрій Ушаков заявив, що здійснив шлях від рівня моря в Нью-Йорку до вершини Евересту менш ніж за чотири дні.
На перший погляд це виглядає як нова версія Sea to Summit, але умови були принципово іншими. Ушаков заздалегідь використовував гіпоксичний намет для акліматизації та під час сходження застосовував додатковий кисень. Крім того, його результат на момент публікації Reuters не був незалежно підтверджений, а в Непалі немає окремого органу, який би офіційно сертифікував такі рекорди.
Тому ці історії цікаво порівнювати, але називати їх повним повторенням експедиції Тіма було б неправильно.
Оригінальний Sea to Summit 1990 року мав дуже конкретні умови: шлях від рівня моря до вершини, власним ходом, сходження на гору самостійно і без додаткового кисню. Саме так його фіксує Guinness World Records.
І через понад три десятиліття ця історія все ще залишається незвичайною.
Як Sea to Summit стала назвою бренду
Є в цій історії ще один красивий поворот.
Після експедиції назва Sea to Summit не залишилася тільки назвою сходження.
Тім разом із дизайнером спорядження Роландом Тайсоном створив компанію, яка згодом стала міжнародним виробником туристичного спорядження.
Сама компанія Sea to Summit зазначає, що її історія почалася після незвичайного сходження 1990 року - маршруту довжиною понад 1126 км від рівня моря до вершини Евересту. У 1991 році бренд Sea to Summit був сформований навколо цієї ідеї.
Сьогодні Sea to Summit - це вже зовсім інший масштаб: туристичне спорядження для походів, кемпінгу, альпінізму та інших видів активного відпочинку.
Але сама назва зберегла пам'ять про ту подорож.
Море.
Гори.
І шлях між ними.
Від моря до вершини - і далі
Мабуть, саме тому історія Тіма Макартні-Снейпа цікава не тільки альпіністам.
Не обов'язково йти до Евересту.
Для когось любов до гір означає складну експедицію. Для когось - кілька днів у поході. Для когось - лижі, скелелазіння, трекінг або просто дорогу до місця, де ще ніколи не був.
А іноді гори стають частиною людини настільки, що хочеться мати їх із собою навіть після повернення додому.
Саме на такому відчутті побудована колекція "Гори" Travel Jewelry - прикраси, натхненні горами, подорожами та любов'ю до свободи.
І в цьому є щось спільне з Sea to Summit.
Не обов'язково встановлювати рекорд.
Не обов'язково підніматися на восьмитисячник.
Іноді достатньо просто мати місце, куди тебе постійно тягне.
Гори як напрямок
Тім Макартні-Снейп почав свою історію з університетського альпіністського клубу, пройшов через десятки гірських експедицій, двічі стояв на вершині Евересту і зрештою перетворив одну незвичайну експедицію на назву міжнародного бренду.
Але Sea to Summit запам'яталася не тільки цифрами.
Її сила в самій ідеї.
Що буде, якщо почати подорож не біля гори, а далеко від неї?
У 1990 році Тім відповів на це питання власними ногами.
Він почав біля моря.
А закінчив на вершині Евересту.
І, можливо, саме в цьому полягає головна особливість великих гірських подорожей: вершина - це лише остання точка маршруту.
Справжня подорож починається набагато раніше.
Історія альпінізму: від перших сходжень до рекордів швидкості
UIAA: що це за організація, історія, стандарти та роль у сучасному альпінізмі
Piolets d'Or - "Золотий льодоруб": історія, нагороди та найвидатніші сходження
Скі-альпінізм: історія, розвиток та найскладніші лижні спуски з гір
Еверест: історія найвищої гори світу, перші сходження, маршрути та сучасний альпінізм
Подарунок для альпініста: 15 найкращих ідей для тих, хто закоханий у гори
