Магнезія - настільки звична частина спорядження скелелаза, що ми майже не замислюємося, звідки вона взялася.

Білий порошок на долонях, мішечок на поясі, кілька рухів руками перед складною ділянкою - сьогодні це майже невіддільна частина скелелазіння. Але ще в першій половині XX століття скелелази обходилися без магнезії.

Її поява пов'язана не з якимось спеціальним винаходом для скель, а з досить простою ідеєю: перенести досвід гімнастів на скелю.

У результаті невеликий шматок карбонату магнію став одним із предметів, які помітно вплинули на розвиток сучасного скелелазіння.

Що таке магнезія для скелелазіння?

Магнезія, яку використовують скелелази, - це спеціальна спортивна суміш на основі карбонату магнію. У найпростішому вигляді її можна описати формулою MgCO₃, хоча реальний склад комерційної магнезії може відрізнятися залежно від виробника та способу виробництва.

Її головне завдання - зменшити кількість вологи на поверхні шкіри.

Коли долоні спітніли, контакт між шкірою та зачіпкою стає менш стабільним. Магнезія допомагає контролювати цю вологу і таким чином підтримувати необхідне тертя. Міжнародна федерація спортивного скелелазіння також визначає chalk як речовину, часто карбонат магнію, яка використовується для зменшення вологи та покращення тертя. (Cloudinary)

Важливо розуміти: магнезія не робить руки липкими.

Це не клей і не речовина, яка буквально «приклеює» пальці до зачіпки. Вона допомагає створити більш сприятливі умови для контакту шкіри з поверхнею.

І саме тому її використовують не тільки скелелази. Карбонат магнію давно застосовується в гімнастиці, важкій атлетиці та інших видах спорту, де важливий надійний хват. (Вікіпедія)

З чого виробляють магнезію?

Основою спортивної магнезії є карбонат магнію.

Природним джерелом для його виробництва є мінерал магнезит. Його видобувають, переробляють і використовують для отримання сполук магнію, зокрема тих, що застосовуються у спортивній магнезії. (Climbing)

Тому пакет магнезії, який лежить у скелелазному магазині, - це не просто подрібнений природний камінь.

Сировина проходить промислову обробку, а готовий продукт може мати різну структуру та склад залежно від технології виробництва.

Саме тому магнезія різних виробників може відчуватися по-різному: одна буде дуже дрібною і м'якою, інша - більш зернистою, а деякі варіанти містять більші шматочки.

magnesite mining and processing area haicheng liaoning province china climbing chalk google maps

Як магнезія потрапила у скелелазіння?

Історія магнезії у скелелазінні дуже цікава, тому що її поява пов'язана з людиною, яка взагалі дивилася на скелелазіння трохи інакше, ніж більшість її сучасників.

Це був Джон Гілл (John Gill) - американський математик, гімнаст і один із піонерів сучасного боулдерінгу.

У 1950-х роках Гілл почав активно розвивати короткі, складні та дуже динамічні скелелазні задачі. Він значною мірою переніс у скелелазіння підхід із гімнастики - роботу з балансом, динамікою, силою та контролем руху.

А разом із цим прийшла і магнезія.

Сам Гілл згадував, що, будучи гімнастом, він звик використовувати карбонат магнію під час тренувань. У середині 1950-х він почав брати шматок магнезії із собою на скелі. За його власними спогадами, це сталося після того, як він звернув увагу на те, як інші скелелази використовували сухий лісовий ґрунт для рук.

Найчастіше початок використання магнезії Гіллом датують 1954 роком. Дослідники історії скелелазіння також пов'язують саме з ним перенесення гімнастичної магнезії у скелелазіння. (Climbing)

Тобто історія виглядає дуже просто:

гімнастика → Джон Гілл → магнезія на скелях → сучасне скелелазіння.

Чому це було важливо?

На перший погляд може здатися, що поява порошку на руках - дрібниця.

Але вона чудово вписалася у зміни, які відбувалися зі скелелазінням у 1950-1960-х роках.

Джон Гілл розглядав боулдерінг не просто як тренування перед великими маршрутами, а як окрему дисципліну, де важливі складність рухів, сила, баланс, координація та динаміка.

Його підхід багато в чому був запозичений із гімнастики. У 1969 році Гілл опублікував у American Alpine Club свою відому працю The Art of Bouldering, яка стала одним із важливих текстів в історії розвитку боулдерінгу. (climbing-history.org)

Магнезія чудово відповідала цьому новому стилю.

Коли руки менше пітніють, скелелаз може впевненіше працювати з невеликими зачіпками, виконувати динамічні рухи та довше підтримувати необхідне тертя.

Тому магнезія не була єдиною причиною розвитку сучасного скелелазіння. Паралельно змінювалися техніка, спорядження, тренування, маршрути та саме ставлення до скелелазіння.

Але вона стала одним із невеликих технологічних елементів, які допомогли новому стилю розвиватися.

Як магнезія працює?

Уявімо звичайну ситуацію.

Ви починаєте лазити.

Перші рухи - руки сухі, хват хороший.

Через кілька хвилин долоні стають вологими.

На великій шорсткій зачіпці це може бути не дуже помітно. Але на маленькій або гладкій зачіпці навіть невелика кількість вологи може вплинути на відчуття контакту.

Магнезія допомагає забрати частину цієї вологи.

У результаті:

менше вологи → стабільніший контакт → краще контрольоване тертя.

Але тут є важливий нюанс.

Більше магнезії не означає більше зчеплення

Міжнародна федерація спортивного скелелазіння прямо зазначає, що надлишок магнезії може мати протилежний ефект і зменшувати тертя. (Cloudinary)

Тому професійний скелелаз не обов'язково намагається зробити руки максимально білими.

Завдання - контролювати вологість, а не засипати долоні порошком.

Яка буває магнезія?

Сьогодні скелелаз може вибирати не просто між різними брендами, а між кількома форматами магнезії.

Порошкова магнезія

Найбільш класичний варіант.

Порошок можна наносити безпосередньо на руки або набирати з мішечка.

Він може бути дуже дрібним або мати більш крупну структуру.

Існує також chunky chalk - магнезія з більшими шматочками.

Перевага порошку - простота і можливість швидко контролювати кількість.

Недолік очевидний - дрібний порошок легко утворює пил.

Магнезія-блок

Це спресована магнезія у вигляді твердого шматка.

Його можна використовувати безпосередньо або розламати на менші частини.

Такий формат зручний тим, що кількість магнезії легко контролювати, а сам блок зазвичай не створює стільки пилу під час транспортування.

Магнезієва кулька

Магнезія знаходиться всередині спеціальної пористої тканини.

Коли скелелаз стискає кульку, невелика кількість порошку проходить крізь тканину і потрапляє на руки.

Це дозволяє наносити магнезію більш контрольовано та зменшити кількість пилу.

Саме тому chalk ball часто використовують у скелелазних залах, де надлишок порошку в повітрі може бути проблемою. Сучасні виробники пропонують такі кульки як окремий формат спортивної магнезії. (OCÚN)

Рідка магнезія

Liquid chalk, або рідка магнезія, виглядає зовсім інакше.

Це рідка суміш, яка наноситься безпосередньо на шкіру. Після випаровування рідкої основи на руках залишається тонкий шар магнезії.

Її часто використовують як базовий шар, після якого за потреби додають звичайну порошкову магнезію. Саме такий спосіб застосування рекомендує і IFSC. (Cloudinary)

Переваги рідкої магнезії:

  • рівномірне нанесення;

  • мало пилу;

  • довше тримається на руках;

  • зручно використовувати у приміщенні.

Але поновлювати її під час лазіння менш зручно, тому порошкова магнезія все одно залишається дуже популярною.

Чи можна використовувати рідку та порошкову магнезію разом?

Так.

І це дуже поширений варіант.

Наприклад:

рідка магнезія → базовий шар

порошкова магнезія → поновлення під час лазіння

У такому випадку скелелаз отримує переваги обох форматів.

Звичайно, конкретний спосіб використання залежить від людини, умов і того, наскільки сильно пітніють руки.

Мішечок для магнезії - невеликий, але важливий аксесуар

Магнезію потрібно не тільки використовувати, а й зручно носити.

Так з'явився один із найвідоміших аксесуарів скелелазіння - chalk bag, або мішечок для магнезії.

Його конструкція досить проста: невелика ємність із широким отвором, яку можна закріпити на поясі або спеціальному ремені.

Але сучасні мішечки можуть дуже сильно відрізнятися один від одного.

Вони бувають:

  • маленькими та компактними;

  • великими;

  • циліндричними;

  • округлими;

  • з різними системами затягування;

  • з додатковими кишенями;

  • із різних матеріалів;

  • яскравих кольорів;

  • мінімалістичними або дуже незвичайними за дизайном.

Для боулдерінгу часто використовують великі мішки для магнезії, які стоять на землі. Для лазіння зі страховкою - компактні мішечки, які кріпляться на поясі та залишаються доступними під час маршруту.

І тут відбувається цікава річ.

Мішечок давно перестав бути просто технічним контейнером.

Це ще й частина стилю скелелаза.

Хтось вибирає мінімалістичний чорний мішечок, хтось - яскравий із геометричним малюнком, а хтось шукає авторський або незвичайний дизайн.

Як і скельні туфлі, мішечок для магнезії став одним із предметів, за якими легко впізнати скелелаза.

Магнезія і природні скелі

Разом із популярністю магнезії виникла і певна проблема.

На природній скелі білий порошок дуже помітний.

Особливо коли на одному маршруті проходять сотні або тисячі людей.

Сліди магнезії можуть накопичуватися на зачіпках і поверхні скелі, створюючи так зване chalk graffiti - характерні білі плями та смуги.

Саме тому в деяких природних районах використання магнезії обмежують або встановлюють вимоги щодо її кольору. Наприклад, у деяких американських природних територіях використовують правила щодо білої або кольорової магнезії. (National Geographic)

Це не означає, що магнезія автоматично є «шкідливою для природи».

Питання складніше.

На нього впливають:

  • кількість скелелазів;

  • тип породи;

  • тривалість накопичення;

  • погодні умови;

  • наявність рослинності на скелі;

  • правила конкретної природної території.

Тому на природних маршрутах варто завжди перевіряти локальні правила.

А чи існувала магнезія до Джона Гілла?

Так, і тут є цікава деталь.

Гімнастична магнезія існувала задовго до того, як її почали використовувати скелелази.

Саме тому правильніше говорити не про «винахід магнезії для скелелазіння», а про перенесення вже відомого спортивного інструменту в нову дисципліну.

Більше того, до поширення карбонату магнію скелелази вже експериментували з різними способами покращити хват.

Наприклад, у французькому Fontainebleau існувала традиція використання pof - каніфолі, отриманої з деревної смоли. Вона відрізняється від звичайної магнезії та має власну історію у скелелазінні. (Climbing)

Тобто історія боротьби за краще зчеплення зі скелею почалася не з білого порошку.

Магнезія просто стала найпоширенішим рішенням.

Чи буває магнезія різною за властивостями?

Так.

Навіть якщо основним компонентом є карбонат магнію, різні продукти можуть відрізнятися за:

  • розміром частинок;

  • структурою;

  • щільністю;

  • здатністю поглинати вологу;

  • кількістю пилу;

  • відчуттям на шкірі.

Тому два пакети магнезії можуть поводитися по-різному.

Комусь подобається дуже дрібна і м'яка магнезія, комусь - більш груба, а хтось віддає перевагу кульці або рідкому формату.

У цьому сенсі вибір магнезії чимось нагадує вибір скельних туфель.

Немає одного універсального варіанту для всіх.

Магнезія як частина культури скелелазіння

За свою історію магнезія пройшла дивовижний шлях.

Колись це був звичайний інструмент гімнастів.

Потім Джон Гілл приніс її на скелі.

Вона стала частиною нового стилю боулдерінгу.

Згодом поширилася у спортивному та традиційному скелелазінні.

А сьогодні існують десятки форматів, спеціальні суміші, рідка магнезія, кульки, блоки, великі мішки для боулдерінгу та маленькі індивідуальні мішечки.

І все це почалося з дуже простої ідеї:

якщо магнезія допомагає гімнасту краще триматися за снаряд, можливо, вона допоможе і на скелі.

Від гімнастики до сучасного скелелазіння

Історію магнезії можна навіть сприймати як маленьку модель розвитку самого скелелазіння.

Гімнастика

↓

Джон Гілл і 1950-ті

↓

Магнезія на скелях

↓

Розвиток боулдерінгу

↓

Складніша техніка та динамічні рухи

↓

Сучасне спортивне скелелазіння

Сьогодні складно уявити скелелазний зал без характерного білого порошку на руках і зачіпках.

І ще складніше уявити, що колись його там взагалі не було.

Магнезія - одна з найпростіших речей у спорядженні скелелаза. Вона коштує набагато менше за хороші скельні туфлі, мотузку чи страхувальне спорядження.

Але її історія показує важливу річ:

великі зміни в спорті не завжди починаються з великого винаходу.

Іноді вони починаються з людини, яка просто переносить знайому ідею в нове середовище.

У випадку зі скелелазінням такою людиною став Джон Гілл, а звичайний блок гімнастичної магнезії став частиною історії сучасного лазіння. (Climbing)

 

Скельники / скельні туфлі: історія, еволюція і сучасне різноманіття

Альпіністський карабін: історія одного з найважливіших винаходів у горах

Що подарувати скелелазу: ідеї для подарунків, які точно оцінять любителі скель

Подарунок для альпініста: 15 найкращих ідей для тих, хто закоханий у гори