У вересні 2026 року журі міжнародної альпіністської премії Piolets d'Or оголосило лауреатів за сходження, здійснені протягом 2025 року. Цього разу відзначили чотири команди, які проклали нові маршрути в Каракорумі, Андах і Гімалаях. Окрему нагороду за внесок у жіночий альпінізм отримала французька альпіністка Тіфен Дюпер'єр, а відзнаку за життєві досягнення присудили легендарному австрійцю Петеру Хабелеру.

Цьогорічні результати охоплюють різні напрямки сучасного альпінізму: першопроходження складних стін, дослідження маловідомих гірських районів, технічні сходження на великій висоті та повні траверси вершин. Усі чотири основні нагороди стосуються сходжень 2025 року, а журі представляє їх без рейтингу чи розподілу місць.

Повний опис нагороджених маршрутів опублікований на офіційному сайті Piolets d'Or. Розгляньмо, хто отримав відзнаки, як проходили ці експедиції та що саме зробило їх особливими.

Ултар-Сар: перше проходження південно-східного контрфорсу

Ултар-Сар, Каракорум, Пакистан.

Першими серед цьогорічних лауреатів стали Ітан Берман (Ethan Berman), Маартен ван Гарен (Maarten van Haeren) і Себастьян Пеллетті (Sebastián Pelletti). У червні 2025 року вони здійснили перше проходження південно-східного контрфорсу Ултар-Сар заввишки 7388 метрів у пакистанському Каракорумі.

Маршрут отримав назву Shooting the Moon ("Постріл у Місяць"). Він проходить по масивному скельному контрфорсу завдовжки близько 3100 метрів. Технічна складність маршруту - M5 WI4, що передбачає складне змішане лазіння по скелях, льоду та снігу. Сходження тривало з 6 до 11 червня.

Ултар-Сар розташована неподалік від долини Хунза, але її близькість до населених районів не робить гору легкою ціллю. Круті стіни, складний рельєф і мінливі погодні умови створюють серйозні труднощі навіть для досвідчених альпіністів.

Команда Берман, ван Гарен і Пеллетті змогла пройти контрфорс до вершини. Після сходження альпіністи спустилися тим самим маршрутом і дісталися підніжжя гори 13 червня.

Досягнення стало результатом багаторічних спроб пройти цю виразну лінію. До 2025 року попередні експедиції не змогли завершити проходження контрфорсу до вершини. Тому успіх команди став не просто черговим сходженням на відому гору, а важливим першопроходженням у складному високогірному районі.

Айкаче-Чхок: новий маршрут через північно-західну стіну

Айкаче-Чхок, Каракорум, Пакистан.

Другу відзначену команду представляють Джордж Понсонбі (George Ponsonby) з Ірландії та Джеймс Прайс (James Price), британсько-французький альпініст. У жовтні 2025 року вони здійснили перше сходження північно-західною стіною Айкаче-Чхок заввишки 6673 метри.

Маршрут назвали Secrets, Shepherds, Sex and Serendipity ("Таємниці, пастухи, секс і щасливий збіг"). Його довжина становить близько 3000 метрів, а технічна складність оцінюється як M7 A2+ AI5. Проходження тривало з 12 до 20 жовтня.

До цього сходження вершину підкорювали лише один раз - у 1983 році, іншим маршрутом. Тож британсько-французька команда працювала в маловідомому альпіністському районі, де залишалося чимало невирішених завдань.

Під час експедиції альпіністи зіткнулися зі складними погодними умовами й труднощами пошуку лінії проходження. Їм довелося коригувати плани, перш ніж вони змогли продовжити підйом.

Важливою частиною досягнення став спуск. Після виходу на вершину Понсонбі та Прайс продовжили траверс гори й спустилися незайманою південно-західною стіною, а потім повернулися до базового табору.

Таким чином, експедиція не обмежилася першим проходженням стіни. Команда реалізувала цілісний маршрут, який включав складний підйом, проходження вершини та повернення іншим шляхом. Саме масштаб і дослідницький характер цього досягнення привернули увагу журі.

Єрупаха-Гранде: перший повний траверс гори

Єрупаха-Гранде, Кордильєра-Уайуаш, Перу.

Третє відзначене сходження відбулося в Перуанських Андах. Бру Бусом (Bru Busom), Рубен Санмартін (Rubén Sanmartín) і Марк Тораллес (Marc Toralles) пройшли східний контрфорс і східний гребінь Єрупахи-Гранде заввишки 6634 метри.

Маршрут The Essence of Commitment ("Суть відданості") має близько 1400 метрів і включає складні скельні, льодові та змішані ділянки. Його технічна складність сягає 6c+, M6+ і WI5. Основне сходження та траверс тривали з 4 до 8 серпня 2025 року.

Єрупаха-Гранде - найвища вершина хребта Кордильєра-Уайуаш і друга за висотою незалежна гора Перу. Попри перше сходження ще у 1950 році, гора залишається складною альпіністською ціллю через крутий рельєф і технічні труднощі.

Команда Бусома, Санмартіна й Тораллес поставила перед собою завдання пройти гору цілісним маршрутом. Після підйому східним контрфорсом і гребенем до головної вершини альпіністи продовжили рух вузьким гребенем до південної вершини Єрупаха-Сур заввишки близько 6480 метрів. Звідти вони спустилися південно-східним схилом.

Це було перше повне проходження траверсу Єрупахи зі східного боку. Важливою особливістю експедиції стало те, що команда не поверталася маршрутом підйому, а продовжила рух через масив і завершила задуманий траверс іншим шляхом.

Це сходження особливо добре ілюструє підхід, за якого оцінюють не лише складність окремої стіни або досягнення вершини, а всю послідовність проходження. Підготовка, вибір лінії, пересування між вершинами та спуск стали частинами одного альпіністського проєкту.

Джанну-Іст: перше сходження на вершину заввишки 7460 метрів

Джанну-Іст, Гімалаї, Непал.

Четверте нагороджене сходження відбулося в Непалі. Французькі альпіністи Ніколя Жан (Nicolas Jean) і Бенжамен Ведрін (Benjamin Védrines) здійснили перше сходження на Джанну-Іст заввишки 7460 метрів, проклавши маршрут північною стіною та східним гребенем.

Маршрут отримав назву Le Sommet des Pieux ("Вершина благочестивих"). Його довжина становить близько 2300 метрів, а технічна складність - M6 WI5. Сходження тривало з 12 до 15 жовтня 2025 року.

Джанну-Іст розташована поруч із головною вершиною Джанну заввишки 7710 метрів. Попри меншу висоту, її крута північна стіна десятиліттями залишалася серйозним викликом для альпіністів.

Жан і Ведрін уже намагалися пройти цю стіну у 2024 році, але тоді їм довелося відступити. Під час наступної експедиції вони краще підготувалися до сходження, провели акліматизацію на сусідніх вершинах і проклали новий маршрут.

На підйомі альпіністи проходили круті снігові поля, льодові та змішані ділянки, де можливості для надійної страховки були обмеженими. Після досягнення вершини вони спустилися тим самим маршрутом, використовуючи мотузки для проходження складних ділянок униз.

Серед чотирьох основних лауреатів Джанну-Іст є найвищою вершиною. Журі відзначило технічну майстерність альпіністів, легкий альпійський стиль і здатність реалізувати складний задум у віддаленому високогірному районі.

Тіфен Дюпер'єр: спеціальна відзнака за жіночий альпінізм

Тіфен Дюпер'єр під час експедиції на Нанга-Парбат.

Окрему відзнаку за внесок у жіночий альпінізм у 2026 році отримала французька альпіністка Тіфен Дюпер'єр (Tiphaine Dupérier). Її відзначили за сходження на Нанга-Парбат заввишки 8125 метрів і подальший лижний спуск із вершини.

У 2025 році Дюпер'єр разом із французом Борисом Лангенштайном (Boris Langenstein) і німцем Давідом Гьоттлером (David Göttler) пройшла маршрут Schell на стіні Рупал - одній із наймасштабніших гірських стін світу. Це було перше проходження маршруту в альпійському стилі. Команда піднялася на вершину без додаткового кисню, фіксованих мотузок і ланцюга висотних таборів.

Після сходження Дюпер'єр разом із Лангенштайном здійснила перший лижний спуск із вершини Нанга-Парбат. Гьоттлер натомість спустився на параплані з висоти близько 7700 метрів до базового табору.

Цей проєкт поєднав складне високогірне сходження з окремим досягненням у лижному альпінізмі. Тому відзнака стосується не лише виходу на вершину, а й цілого комплексу завдань, які команда виконала під час експедиції.

Цей приклад також демонструє, як альпінізм і лижний спорт можуть доповнювати одне одного. Докладніше про розвиток цього напрямку читай у нашій статті про скі-альпінізм, його історію та великі лижні спуски.

Петер Хабелер: нагорода за життєві досягнення

Петер Хабелер - австрійський альпініст, лауреат нагороди за життєві досягнення.

Нагороду Piolets d'Or за життєві досягнення, відому також як премія імені Вальтера Бонатті, у 2026 році присудили австрійському альпіністу Петеру Хабелеру (Peter Habeler).

Хабелер народився 1942 року в Майргофені, у Тірольських Альпах. Він став одним із представників покоління альпіністів, які змінили уявлення про можливості людини у високих горах.

Найвідоміше його досягнення пов'язане з Райнхольдом Месснером (Reinhold Messner). У 1978 році вони стали першими людьми, які піднялися на Еверест без додаткового кисню. На той час багато хто вважав, що сходження на таку висоту без кисневих балонів неможливе або надто небезпечне.

Ще раніше, у 1975 році, Хабелер і Месснер здійснили перше сходження на восьмитисячник Гашербрум I в альпійському стилі. Такий підхід передбачає мінімізацію зовнішньої підтримки, відмову від розгалуженої системи висотних таборів і велику самостійність команди.

Нагорода за життєві досягнення відзначає не одне конкретне сходження, а внесок альпініста в розвиток гірського спорту та вплив його підходу на наступні покоління. Кар'єра Хабелера стала частиною історії сучасного альпінізму завдяки прагненню розширювати межі можливого, зберігаючи автономність і відповідальність команди.

Piolets d'Or 2026: що цьогорічний вибір говорить про сучасний альпінізм

Якщо розглядати чотири основні нагороди разом, помітно, що журі відзначило різні типи досягнень. Ултар-Сар - це перше проходження складного контрфорсу, Айкаче-Чхок - дослідження маловідомого району та новий маршрут із поверненням іншим шляхом, Єрупаха-Гранде - повний траверс гори, а Джанну-Іст - перше сходження на складну вершину заввишки понад 7400 метрів.

Спільна риса цих історій полягає не лише в технічній складності. У кожному випадку команда мала власний альпіністський задум і мусила реалізувати його від початку до кінця, самостійно приймаючи рішення в умовах, де можливості для сторонньої допомоги обмежені.

Особливо показовими є Айкаче-Чхок і Єрупаха-Гранде. На Айкаче-Чхок маршрут спуску відрізнявся від маршруту підйому та проходив незайманою південно-західною стіною. На Єрупаха-Гранде команда від початку планувала не просто досягти головної вершини, а пройти траверс до південної вершини й спуститися іншим схилом.

Це дозволяє побачити альпіністське досягнення ширше, ніж окремий вихід на вершину. Важливими стають вибір лінії, послідовність проходження, взаємозв'язок підйому й спуску, автономність команди та здатність завершити весь маршрут.

В огляді цьогорічних лауреатів видання Planetmountain також наголошує на різноманітності відзначених проєктів: від технічно складних першопроходжень до комплексних сходжень із траверсами та лижним спуском.

Водночас цьогорічні лауреати не представляють один універсальний спосіб сходження. Команда на Джанну-Іст спустилася тим самим маршрутом, яким піднялася, а альпіністи на Ултар-Сар також поверталися власною лінією. Тому траверс або інший маршрут спуску не є обов'язковою умовою відзнаки. Йдеться про цілісність задуму та якість його реалізації.

Спеціальна відзнака Тіфен Дюпер'є доповнює цю картину: її експедиція поєднала високогірне сходження з першим лижним спуском із вершини Нанга-Парбат. Це ще один приклад того, як різні елементи можуть утворювати єдиний альпіністський проєкт.

А нагорода Петера Хабелера нагадує, що розвиток альпінізму не обмежується новими маршрутами. Важливими залишаються також стиль, самостійність, дослідницький дух і вплив, який альпініст залишає після себе.

Символ гір для тих, хто живе альпінізмом

Для альпініста гора часто стає значно більшим, ніж географічною точкою. Це історія підготовки, партнерства, прийнятих рішень і маршруту, який залишається в пам'яті на все життя.

Саме такі асоціації лежать в основі прикрас Travel Jewelry. У колекції є вироби, натхненні гірськими вершинами, альпіністським спорядженням і культурою подорожей.

Наприклад, кулон Ice із льодорубом та гірською вершиною поєднує два впізнавані символи альпінізму. Льодоруб нагадує про технічну сторону сходжень, а гора - про мету, заради якої альпіністи вирушають у високогір'я.

Piolets d'Or 2026 ще раз показує, що сучасний альпінізм - це не лише вершини та висота. Це дослідження, стиль, командна робота й цілісні експедиції, які залишають слід в історії гір.

Подарунок для альпініста: 15 найкращих ідей для тих, хто закоханий у гори

Альпіністський карабін: історія одного з найважливіших винаходів у горах

Едельвейс: легендарна квітка гір, яку неможливо забути

Еверест: історія найвищої гори світу, перші сходження, маршрути та сучасний альпінізм

Piolets d'Or - "Золотий льодоруб": історія, нагороди та найвидатніші сходження

UIAA: що це за організація, історія, стандарти та роль у сучасному альпінізмі

Історія альпінізму: від перших сходжень до рекордів швидкості