Спортивний туризм в Україні: історія, види, категорії складності та сучасний розвиток

30 вересня 2026

Спортивний туризм - це значно більше, ніж просто подорожі з рюкзаком. Це ціла система походів, підготовки, туристичних клубів, змагань, маршрутів різної складності та власної культури, яка формувалася в Україні протягом багатьох десятиліть.

Для когось спортивний туризм починається з походу вихідного дня. Для когось - із багатоденного лижного маршруту, сплаву через пороги, проходження гірського перевалу або змагань на штучному рельєфі. А для багатьох він колись починався з туристичного гуртка, де вперше вчилися ставити намет, читати карту, в'язати вузли, користуватися компасом і готуватися до справжнього походу.

В Україні спортивний туризм має особливо цікаву історію. Його витоки можна знайти ще в дореволюційних гірських клубах, потім він пережив величезний розвиток у радянський період, а після 1991 року пристосувався до нової реальності.

Сьогодні туристичні клуби продовжують працювати, проводяться походи та змагання, існують школи туристичної підготовки, а Федерація спортивного туризму України розвиває офіційні спортивні дисципліни.

Але щоб зрозуміти сучасний спортивний туризм, варто спочатку повернутися приблизно на півтора століття назад.

Від перших гірських клубів до спортивного туризму

Історія організованого туризму на українських землях почалася задовго до радянського періоду.

Однією з важливих дат став 1890 рік. Саме тоді в Одесі заснували Кримський гірський клуб, який згодом отримав назву Кримсько-Кавказький гірський клуб.

Це була організація, яка займалася не тільки подорожами. Її учасники досліджували гори, займалися краєзнавством, організовували екскурсії та сприяли розвитку організованого туризму. Особливо важливим напрямком став Крим.

Цікаво, що ще до створення клубу, у 1876 році, професор Олександр Головкінський організував навчально-наукову туристсько-краєзнавчу подорож до Криму для 25 студентів. Тобто традиція організованих подорожей та навчання безпосередньо в природному середовищі виникла ще до формування повноцінної клубної системи.

На цьому етапі туризм ще не був спортивною системою в сучасному розумінні. Люди подорожували, досліджували природу, займалися наукою та краєзнавством. Але поступово формувалося головне - спільнота людей, для яких гори та подорожі стали окремим захопленням.

Крымский горный клуб основали в Одессе - Одеське життя

Спортивний туризм у СРСР

У радянський період ця культура отримала зовсім інший масштаб.

При навчальних закладах, підприємствах, спортивних організаціях та інших установах почали створювати туристичні секції й клуби. Походи стали організованим видом активності, а туристична підготовка перетворилася на окрему систему.

Люди ходили пішки, їздили на лижах, сплавлялися річками, подорожували велосипедами, займалися гірським і спелеологічним туризмом.

З'явилася система категорійності маршрутів, вимоги до підготовки учасників, туристичні розряди, змагання та різноманітні форми технічної підготовки.

Туристичний клуб у цей час був не просто місцем, де збиралися перед походом.

Там навчалися.

Тренувалися.

Підбирали спорядження.

Планували маршрути.

Обговорювали попередні походи.

А досвід старших туристів поступово передавався новачкам.

Туризм в послевоенные годы | МБУДО ЦДТЭиТ им. Р.Р. Лейцингера,Ставропольский край, г. Пятигорск

"Глобус" КПІ

Одним із найвідоміших прикладів такого клубу є київський "Глобус" КПІ.

Туристична секція в Київському політехнічному інституті почала формуватися у 1951-1952 роках. У 1963 році на її базі був створений туристичний клуб "Глобус".

У наступні десятиліття клуб став великим центром спортивного туризму. Його учасники ходили в гірські, пішохідні, лижні та велосипедні походи, проходили складні маршрути, навчали новачків і брали участь у змаганнях.

У 1964 році для туристів КПІ почав працювати табір у Баксанській ущелині на Кавказі, а в 1967-1991 роках клуб мав стаціонарну базу "Глобус" в ущелині Махар. Тисячі туристів із клубу побували на Кавказі, Памірі, в Карпатах та Криму.

Після розпаду СРСР частина цієї інфраструктури була втрачена, але сам клуб продовжив існувати. Сьогодні "Глобус" проводить походи, тренування та змагання з техніки туризму, орієнтування та виживання.

Крим, Балаклава, Кавказ і Карпати

Якщо говорити про географію спортивного туризму радянського періоду, то Крим займав особливе місце.

Гори, каньйони, печери, скелі, море та велика кількість маршрутів робили півострів надзвичайно різноманітним туристичним полігоном.

Балаклава та Південний берег Криму також були частиною цієї туристичної географії. Причому інтерес до Криму з боку організованих туристів виник ще задовго до радянського періоду, ще за часів Кримсько-Кавказького гірського клубу.

Для складніших походів туристи вирушали на Кавказ, Алтай, Памір, у Сибір та інші гірські райони.

Карпати при цьому залишалися одним із найважливіших районів для українських туристів. Тут можна було проводити тренувальні походи, перевіряти спорядження, навчатися орієнтуванню та поступово набирати досвід перед складнішими маршрутами.

Саме поступовість була важливою частиною системи.

Не просто "піти в гори", а спочатку навчитися ходити в прості походи, потім освоїти техніку, отримати досвід і тільки після цього переходити до складніших маршрутів.

"Бескід" - лижі українського спортивного туризму

Окремий пласт історії спортивного туризму - це спорядження.

Для кількох поколінь туристів назва "Бескід" стала майже символом лижного туризму.

Мукачівська лижна фабрика випускала лижі "Бескід", які використовувалися поряд із "Тисою", "Кроссом", "Карпатами" та іншими моделями.

Особливо цікаві туристичні варіанти з металевою окантовкою. Вони були розраховані на тривалі подорожі та складніші зимові маршрути.

На таких лижах ходили не для того, щоб кілька годин покататися на підготовленій трасі.

Лижі були транспортом.

Турист ішов на них через ліс, плато або гори, перевозив спорядження, ночував у зимових умовах і міг провести в автономному поході багато днів.

Саме тому історія "Бескіда" нерозривно пов'язана з історією радянського спортивного туризму. Про цю окрему сторінку можна детальніше прочитати в нашому матеріалі про історію лижних походів та експедицій.

Туристские лыжи Тиса Бескид. Часть 1. - Boris Shevchuk

Туристичні клуби - серце спортивного туризму

Навколо туристичних клубів поступово сформувалася ціла культура.

Клуб був місцем, де можна було знайти напарників для походу, отримати пораду щодо спорядження, навчитися орієнтуватися, потренуватися на мотузках або просто послухати історії людей, які вже пройшли десятки маршрутів.

Серед українських клубів із багаторічною історією можна згадати київський "Глобус" КПІ, турклуб "Університет" та одеський "Романтик" при Одеському політехнічному університеті.

"Романтик" об'єднує прихильників різних напрямків - від пішохідних і гірських походів до водного, велосипедного та спелеологічного туризму.

"Університет" продовжує працювати і сьогодні. У клубі є передпохідна підготовка, де вивчають спорядження, навігацію, техніку роботи з мотузками, правила спортивних походів та категорії маршрутів.

Це дуже важлива риса спортивного туризму: знання тут не зникають разом із конкретною людиною. Вони передаються від досвідчених туристів новачкам.

Дитячий та юнацький туризм

Ще одним важливим елементом системи були дитячі туристичні гуртки.

Для багатьох майбутніх туристів усе починалося ще в школі.

Невеликий похід, компас, карта, перший намет, туристичні вузли, орієнтування, багаття.

Потім могли з'явитися змагання, спортивне орієнтування, технічні етапи та складніші маршрути.

Дитячий туризм виконував важливу функцію - він не просто давав дітям можливість провести час на природі, а формував базові навички самостійності, командної роботи та безпечної поведінки в природному середовищі.

І ця традиція не зникла. У сучасному календарі ФСТУ окремо присутні чемпіонати та змагання для юніорів, старших і молодших юнаків, зокрема з лижного, гірського, пішохідного та велосипедного туризму.

Для багатьох це досі перший крок до дорослого спортивного туризму.

Які бувають види спортивного туризму?

Спортивний туризм ніколи не був одним напрямком.

Навпаки, його особливість саме в різноманітності.

Пішохідний туризм

Пішохідний туризм - один із найбільш доступних напрямків.

Група проходить маршрут пішки, несе спорядження із собою, організовує ночівлі та долає природні перешкоди.

Простий похід може бути доступним навіть новачку. Складний маршрут уже вимагає серйозної фізичної підготовки, навичок навігації, правильної організації табору та вміння працювати з технічними перешкодами.

Саме пішохідний туризм часто стає першим кроком людини у спортивний туризм.

Гірський туризм

Тут на перший план виходять гори, перевали, висота, скелі, сніг, льодовики та інші природні перешкоди.

Гірський туризм тісно перетинається з альпінізмом і скелелазінням, але це не одне й те саме.

В альпінізмі основною метою може бути сходження на конкретну вершину. У спортивному туризмі велике значення має проходження маршруту та сукупність його перешкод.

Тому гірський турист може за один похід пройти кілька перевалів, подолати складні ділянки рельєфу та пройти значну відстань в автономному режимі.

Немає опису світлини.

Лижний туризм

Лижний туризм - це багатоденні зимові маршрути на лижах.

Тут усе складніше, ніж у літньому поході.

Холод.

Сніг.

Короткий світловий день.

Особливості ночівлі.

Необхідність постійно контролювати стан учасників і спорядження.

Іноді один зимовий день може вимагати від групи значно більшої підготовки, ніж аналогічний літній маршрут.

Водний туризм

Водний туризм переносить маршрут із суші на річку.

Байдарки, катамарани, каяки, рафти та інші плавзасоби використовуються для проходження водних маршрутів.

На простій річці це може бути багатоденна подорож із мальовничими стоянками. На складнішій - проходження порогів, швидкої течії та технічних ділянок.

Одним із відомих місць українського водного туризму є Мигія на Південному Бузі.

Поріг Інтеграл став відомим полігоном для тренувань і змагань водних туристів. Тут природний рельєф річки фактично перетворюється на спортивну дистанцію.

Велосипедний туризм

Велосипед дозволяє значно збільшити дальність маршруту, але водночас додає власну специфіку.

Важливими стають стан дороги, рельєф, набір висоти, погода, запас води, ремонтопридатність велосипеда та можливість автономного руху.

Велосипедний туризм може бути як спокійною багатоденною подорожжю, так і серйозним спортивним маршрутом.

Навколо велосипеда давно сформувалася окрема культура, яка охоплює і спорт, і подорожі. Більше про еволюцію велосипедів та різні напрямки велоспорту можна прочитати в нашій статті про велосипеди та велоспорт.

Спелеологічний туризм

Спелеологічний напрямок переносить туриста під землю.

Печери мають власну специфіку: темрява, вузькі проходи, вертикальні ділянки, вода, складна навігація та необхідність спеціального спорядження.

У деяких випадках проходження печери може вимагати технічних навичок, які багато в чому нагадують гірський туризм.

Авто-мото туризм

У цьому напрямку маршрут долається автомобілями або мотоциклами.

Спортивна складова може включати орієнтування, проходження складних ділянок, технічні етапи та командну роботу.

У 2026 році ФСТУ проводить окремі офіційні змагання з автомототуризму, включно з етапами Кубка України.

Комбінований туризм

Іноді один маршрут неможливо віднести до якогось одного виду.

Група може частину шляху йти пішки, частину проходити на лижах або велосипеді, а окремі водні ділянки долати на плавзасобах.

Такі маршрути поєднують навички різних напрямків і вимагають від учасників особливо широкої підготовки.

Сучасна система ФСТУ справді охоплює дуже різні дисципліни. У календарі 2026 року є пішохідний, гірський, лижний, водний, велосипедний, автомототуризм, комбінований туризм та інші формати змагань.

Категорії складності спортивних походів

Одна з найцікавіших особливостей спортивного туризму - система категорійності.

Тут недостатньо сказати: "ми пройшли складний маршрут".

Маршрути мають певну категорію складності, а для її визначення враховуються характер і кількість перешкод, протяжність, тривалість, висота, технічна складність та інші параметри.

Для різних видів туризму критерії відрізняються.

Наприклад, у гірському поході значення можуть мати перевали, висота та технічні ділянки. У водному - характер порогів і складність їх проходження. У лижному - зимові умови та особливості маршруту.

Загалом категорії складності спортивних походів розташовані від I до VI.

І тут дуже важливий принцип поступовості.

Турист не повинен одразу намагатися пройти маршрут найвищої категорії. Спочатку він отримує базові навички, бере участь у простіших походах, навчається працювати в групі та поступово накопичує досвід.

Саме тому туристичні клуби й школи підготовки залишаються важливою частиною системи.

Змагання зі спортивного туризму

Спортивний туризм - це не тільки походи.

Поступово з'явився ще один напрямок - змагання з туристської техніки.

Тут учасники не просто проходять багатоденний маршрут, а повинні продемонструвати конкретні навички.

Переправи.

Робота з мотузками.

Підйоми та спуски.

Орієнтування.

Подолання схилів.

Рятувальні роботи.

Робота з туристським спорядженням.

Такі змагання дозволяють перевірити технічну підготовку команди значно швидше, ніж під час багатоденного походу.

І тут виникає дуже цікава особливість сучасного спортивного туризму.

Змагання можуть проходити навіть у спортивному залі

Для туристичних змагань не завжди потрібні справжні гори.

Частину технічних етапів можна створити штучно.

Мотузкові конструкції, скельні стенди, переправи, штучний рельєф та інші елементи дозволяють проводити змагання просто в приміщенні.

Це має велике практичне значення.

Спортсменам не потрібно щоразу чекати літа або їхати в Карпати. Технічні навички можна тренувати протягом року.

Причому це не просто тренування. У 2026 році ФСТУ офіційно проводить чемпіонати з пішохідного туризму в приміщенні для юніорів, а в документах федерації також присутні звіти про змагання з гірського туризму в приміщенні.

Саме тому сучасний спортивний туризм існує одночасно в абсолютно різних середовищах: у горах, на річках, у лісі, на спеціально обладнаних дистанціях і навіть у спортивних залах.

У Львові відбувся Кубок України з гірського спортивного туризму – Офіційний сайт ФСТУ

Туристичні зльоти - окрема культура

Але якщо змагання - це спортивна сторона туристичного життя, то туристичний зліт - це вже щось більше.

Зліт може об'єднати команди з різних клубів.

Вдень проходять змагання.

Потім - конкурси, презентації команд, спілкування.

Увечері - багаття, пісні, розмови та історії про походи.

Туристичний зліт - це місце, де можуть зустрітися кілька поколінь туристів.

Старші розповідають про маршрути, які сьогодні вже майже ніхто не проходить.

Молодші показують нове спорядження та сучасні технології.

Хтось шукає собі команду для майбутнього походу.

Хтось просто приїжджає зустріти старих друзів.

Саме тут особливо добре видно, що спортивний туризм - це не тільки спорт.

Це ще й субкультура.

У неї є власна мова, жарти, традиції, пісні, символи та навіть своє ставлення до спорядження.

Для людини ззовні старий рюкзак може бути просто старим рюкзаком.

Для туриста це може бути річ із конкретного походу, конкретного року та конкретної історії.

Що відбувається зі спортивним туризмом в Україні сьогодні?

Після розпаду СРСР стара система туристичних клубів, баз та маршрутів сильно змінилася.

Частина інфраструктури була втрачена.

Деякі традиційні маршрути стали недоступними.

Клуби мусили пристосовуватися до нових умов.

Але сам спортивний туризм не зник.

Сьогодні в Україні продовжують працювати туристичні клуби, проводяться спортивні походи, змагання та навчання.

Федерація спортивного туризму України підтримує систему офіційних змагань, спортивних розрядів і кваліфікації.

У 2026 році календар ФСТУ передбачає десятки офіційних заходів. У ньому є чемпіонати України з пішохідного, гірського, водного, велосипедного та лижного туризму, змагання з автомототуризму, комбінованого туризму та інші заходи. Окремо розвиваються молодіжні змагання.

Показово, що спортивний туризм продовжує розвиватися навіть у нових форматах. У серпні 2026 року відбулися перші офіційні міжнародні змагання зі спортивного туризму в дисципліні "скандинавська ходьба".

При цьому продовжують існувати й окремі клуби, які мають історію ще з радянського періоду.

"Глобус" КПІ продовжує навчати туристів і проводити змагання.

"Університет" організовує навчання та походи.

"Романтик" продовжує діяльність в Одесі.

Поруч із ними існують численні нові групи, клуби та дитячі туристичні гуртки.

Змінилося спорядження.

З'явилися GPS-навігатори, супутникові карти, сучасні мембранні матеріали, легкі намети та нові системи зв'язку.

Але сама логіка залишилася майже такою самою.

Є маршрут.

Є команда.

Є природні перешкоди.

І є необхідність підготуватися до них.

Спортивний туризм як спосіб життя

Мабуть, саме цим спортивний туризм і відрізняється від звичайної туристичної поїздки.

Звичайна подорож часто починається з питання:

"Куди поїхати?"

Спортивний турист думає трохи інакше:

"Що я хочу пройти, що для цього потрібно вміти і як ми підготуємося?"

Звідси й виникає вся ця культура.

Туристичні клуби.

Школи підготовки.

Категорії маршрутів.

Спорядження.

Змагання.

Зльоти.

Пісні біля багаття.

Історії про походи, які розповідають наступним поколінням.

Навіть одяг у цій культурі може бути частиною символіки.

Футболка з гірським мотивом, емблемою клубу або символом улюбленого виду спорту може бути не просто одягом. Вона нагадує про місця, людей та маршрути, які стали частиною життя.

Саме таку ідею ми закладаємо у футболки Travel Jewelry.

Це одяг для людей, яким близькі гори, подорожі, активний відпочинок і сама культура мандрівок.